Нам не роки диктують , коли впасти,
Та не погода нам диктує настрій.
Та й не диктує смерть козазьку долю,
Якщо ми залишаємось собою.
Нас не зламають вістрі ворожнечі,
Не закують в кандали сильні плечі,
Та від світанку до самої ночі
Не зіпсують нас заздріснії очі.
Ми все осилим, все,що тільки треба,
Під цим священним Богом даним небом,
Де пеленає землю цвіт акцій
Найкрасивішої серед всіх націй.
Квіти та пахни, рідна Україно!
Лунай , Звени , ти - пісня солов'їна
серед степів, серед полів широких,
Та нам завжди даруй любов та спокій.
Бодай не згасне в нашім серці віра,
Та не зламає час козацьку силу.
Я щиро вам бажаю,мої браття,
Нехай життя диктує тільки щастя.