Ми не мали колись ноутбуків
Інтернету у нас не було
І не чув я айфонних звуків
Кока-коли не везли в село
І від того я дуже щасливий
Що я справжнє дитинство застав
Що ночами в сусіда крав сливи
І в Тетірській природі зростав
Замість того, щоб виснуть в Фейсбуці
З турніка ми ногами висіли
А зимою спиною на куртці
Як Шумахєри снігом летіли
На ставку були наші Єгипти
А в колгоспних садках був грейпфрут
Ми не знали куди щастя діти
Тих, хто це пам'ятає....думаю досить тут
Із друзями гуртом пасли корів
І день наш пролітав, як у поході
Річки, поля і запахи лугів
Раділи дощовій рясній погоді
А ранком, коли сонечко вставало
Давали бабця й тітка молока
Яке здоров’я й сили прибавляло
Ще шепотіла в нім парна піна
Ті запахи.... і м'яти, і повітря
Залишились назавжди на душі
Нема куди таких емоцій діти
Пишу,і добре....
Вам, ну і мені....