• • •
Та, долю я просив для кого в Неба,
Пішла, мене лишивши самоті,
Мовляв, мені ти вже не до потреби.
І що вона цим мала на меті?..
Забути намагавсь її старанно –
Думки ж ввесь час свої мотузки в’ють…
Назавжди не загоюються рани:
Ні-ні, та знать про себе і дають.