невимовлених слів квітучі переливи
суцвіттями надій у темряві життя
мого життя що плодом перестиглим
на тебе стільки часу вже чека
наш сад повніється волошками сухими
їх кожен рік рятую марно я
рятую їх приречених
рятуюїх вродливих
доки ріка моя міліє і часОм всиха