Розкриленою птахою лечу до щастя знов

Вера Бондаренко-Михайлова
Розкриленою птахою лечу до  щастя знов.
Звучить моя симфонія – розділена любов…
Єство в єстві купається – розбурхує жагу…
На аркушах виписую свою стрімку снагу.

Моя ти втіхо зморена – відроджений катрен.
Стежиночка проторена зволожена плачем..
Душа незримим ангелом злітає в небеса.
В твоїй душі буятиме завжди моя яса.