Оригінал:
***
-Ні, я не плачу, мамо, я стомився:
Занадто рано ноша ця лягла
На мої плечі ... Татко б подивився
Яку ти сукню гарну одягла!
Я не забуду того дня сумного,
Як він її тобі подарував...
Та не побачить... Хоч вона й для нього,
...Аби стрічала в ній!.. - пожартував...
А може він, якраз , не в домовині. .
А може він нас бачить з поза хмар..?!
А може... може... І мороз по спині...
І не дитячий, долу гне тягар...
- Тримайся хлопчику ... Тримайся, мій козаче ,
Я вже в Раю , я вже на небесах ...
-А я й не плачу, татку ....я не плачу ...
І по щоці скотилася сльоза...
Еміль Дубров, 29 августа 2015
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
– А я не плачу, мама: утомился…
Нежданно рано тяжкой ноши груз
Мне пал на плечи… Татка б удивился:
Какой наряд надела с низкой бус!
Не позабыл того я выходного,
Когда тебе он блузку подарил…
Увидеть не дано ему в обнове…
«Чтоб в ней меня встречала!».. – пошутил…
А может, он не на погосте тоже,
А может, он нас видит с облаков..?!
А может…может… и мороз по коже…
Не детский груз – подобие оков…
– Держись, сыночек…Милый казачонок,
А я в Раю… уже на Небесах…
– Я и не плачу, тату: не ребёнок…
…Но по щеке скатилась вновь слеза…
Фото с благодарностью
взято у Автора оригинала