Моя мама з ранку встала,
Вона хлібчик випікала,
Хліб рум’яний запашний,
Ніби сонце - золотий!
А тоді мені сказала:
- доню кошика бери,
Хліб бабусі віднеси.
Так мамусю я все чую,
Та ж бабусів я рахую.
Бо в матусі є матуся,
А мені вона бабуся.
Є у мами і татусь,
І для мене він дідусь,
Є ж матуся у дідуся,
І вона моя бабуся,
Є у мене мамо й тато,
Так бабусів там багато:
У татуся є татусьо,
І у нього є матуся,
Теж мені вона бабуся.
Ще у тата є матуся,
Знов у мене є бабуся,
У бабусі є матуся,
Наша з татом теж бабуся.
А в бабусі по бабусі,
Також є своя матуся,
То бабуська бабусів,
Ось нарешті і усі!
Мамо, я ж іще мала,
Треба кошиків аж два!