Яка ж ти бісяча - я тебе вб'ю колись!
Морда лисяча, молю тебе, посміхнись.
Вересень - твій братан: калюжі й печаль…
Така сама байдужа... Байдужа, сидиш і п'єш чай...
Вересень злий не пощадить нікого,
Але є обійми, вірші та алкоголь.
Що тобі з того, що зимно і падолист...
Якщо ти теж трошки падло... І трошечки лис...
«Експето патронум!» - лисятко твоє золоте
Розжене, мов пес голубів, дементорів вир...
Будь ласка, дві кави - американо й латте.
Наш егоїзм підведе нас під монастир...
Твоя бісячисть зжирає, мов василіск,
Твоя дитячисть - до серця мого міст,
Твої думки - не розгадає вміст
досвідчений барік, просто пекельний мікс...
Бл*дський характер - просто пекельний вогонь,
Тут не спасе ні "Чернігівське", ні "Оболонь".
Твої слова, мов об лоба гасиш бичок...
Ти така тиха... В тихім болоті чорт...
Лиш осені Бог з верхівок дерев спогляда
За нами двома і палець трима біля скронь...
Як місто вкриває жовтого листя орда,
Як Сонця заходить за обрій – руда посолонь...
Він не жорстокий — просто бракує тепла…
Не сірі дощі – лишень відлуння образ...
Він не самотній – просто згорів до тла,
Змінив на бурштин дерев літній хризопраз...
Напризволяще кинув, забив на нас.
Ти немовля ще, тому я це все терплю.
Було би простіше, якби я був Ілон Маск,
Втік би на Марс, а так, шо робить, я *бу...
Осінь нам дана, щоб смакувати біль,
Згадувати колишніх і всіх, хто пішов....
Казати собі тихенько: "Ох, бл*, дибіл...",
Різати лезом серця тоненький шовк...
В мене ж є ти, то ж смакувати є що.
Яка ж ти бісяча, та я чомусь все ще тут...
Мов роси, збираю сльози із твої щок,
Ти скачеш по нервах, наче то є батут...
Морда лисяча... Трішки, трішки зусиль…
Навіть маленька посмішка — є прогрес...
Все це Бог Осені, я впізнаю його стиль -
Спочатку схиляє на сум, а потім на секс...
Просто він просить требу, давай йому
На вівтар покладемо айстри і шоколад,
Заваримо кави, щоб запах сповнив пітьму,
І збірочку теплих віршів, щоб гнів послаб...
І все буде добре… Лисятко твоє золоте
Спалить всіх демонів, наче багаття хмиз...
Твій бл*дський характер будь-кого в могилу зведе...
Та все це не страшно... Якщо ти трошечки лис...
Яка ж ти бісяча... Я тебе вб'ю колись...
© Паша Броський