Андрей Попов Воркута. Конь на крыше. Рус. Бел

Максим Троянович
Медведь для саксонского барона
 
 http://www.stihi.ru/2018/04/20/6447

Так не люблю, когда тревожат всуе,
Зима притихла – нет с утра пурги,
Сижу в сенях, медведя дрессирую,
Учу, как надевают сапоги.

Медведь ворчит. Как вдруг вбегает дьякон,
И, сунув косолапому изюм,
Он начинает нервно полуплакать,
Что на деревне булгатня и шум.

- Чужак какой-то, верно, малахольный,
Палит из пистолета, всех кляня,
И конь хрипит на крыше колокольни –
К кресту привязан. Очень жаль коня.

Неловко получается, однако,
По колокольне странный тип палит.
Считает дед Михей, что князь Монако.
А если из Саксонии бандит?!

С ним ребятня от скуки пошутила,
У нас за нею вечно недогляд.
И бабы – в плач, а мужики – за вилы,
Но ждут, что делать, кто же виноват.

- Я, видишь, занят? Только вышел в сени!
Ну ладно, отче дьякон, зря раскис.
Сейчас топтыгин сапоги наденет –
И разберемся, что там за киргиз.

Кого к нам только не заносит лешим!
И каждого от всей души прошу:
- Оставь в покое Русь! И хватит вешать
Коней на колокольнях и лапшу.

Придешь с любовью – встретим караваем,
Придешь с мечом, с обидой – видит Бог,
Медведь и тот скорее понимает,
Уже почти надел один сапог.


КОНЬ НА ДАХУ

Так не люблю, калі трывожаць упустую,
Зіма прыцішэла - і раніцой няма турботы.
Сяджу ў сенцах, мядзведзя дрэсірую,
Вучу, як апранаюць боты.

Мядзведзь бурчыць. Як раптам дыякан забягае ,
І, сунуўшы клышаногаму разынкі,
Нярвова хныкаць пачынае, 
Што на вёсцы  шум вялікі.

- Чужынец нейкі, дакладна, ніцы,
Паліць з пісталета, усіх кленучы,
І конь хрыпіць на даху той званніцы -
Да крыжа прывязаны. Шкада каня, хоць чый.

Ніякавата атрымліваецца, аднака,
Па званіцы паліць дзіўны тып.
Лічыць дзед Міхей, ён князь Манака.
А калі з Саксоніі бандыт?!

З ім дзеці ад нуды пажартавалі, мілы,
У нас за дзецьмі вечна недагляд.
І бабы - у плач, а мужыкі - за вілы,
Але чакаюць, што рабіць, хто ж вінават.

- Я, бачыш, заняты? Толькі выйшаў у сенцы!
Ну добра, ойча дыякан, дарма ўкіс.
Цяпер таптыгін боты надзене -
І разбяромся, што там за кіргіз.

Каго да нас толькі не заносіць лесуном!
І кожнага ад шчырае душы прашу я, ну:
- Пакінь у супакоі Русь! І хопіць вешаць
Каней на званіцах з локшыну.

Прыйдзеш з каханнем - сустрэнем караваем,
Прыйдзеш з мячом, то з крыўдай - бачыць Бог,
Мядзведзь і той больш  разум мае,
Ужо ён амаль надзеў адзіны бот. 

     Перевёл Максим Троянович