Валле Дан. Две Души - свечка... варенье Рус. Бел

Максим Троянович
Вьюжит зимняя позёмка,
Ветер хлёстко бьёт в лицо,
В небе месяц тонколомкий
Смотрит сверху на крыльцо.

Путник прытко снег сметает,
Глядя с робостью в окно -
Сколько ж лет?! Авось узнает,
Столько снега намело...

А она, как будто знала,
Ждавши, сидя у свечи:
Каждый вечер всё гадала,
Где утеряны ключи.

Скрип двери прервал мечтанья-
Он - пред ней - седой как лунь -
Мерял жизнь одним свиданьем,
Чтоб в глаза ей, хоть взглянуть.

Ветер стих... вздохнув смиренно,
Месяц заглянул в окно:
Две Души - свеча...варенье...
Пили юности вино...



Дзве Душы - свечка... варэнне

Вее зімовая замець на дарогі,
Вецер  б'е ў твар увесь ранак
У небе месяц тонкаломкі
Глядзіць зверху і на ганак.

Падарожнік жвава  змятае,
Гледзячы з нясмеласцю ў акно -
Колькі ж гадоў?! Ану пазнае,
Гэтулькі сняга намяло...

А яна, як быццам ведала,
Усё на свечку гледучы:
Кожны вечар  варажыла,
Дзе загублены ключы?

Рыпнуць дзвяры недзе ў ранні-
Ён  - сівы  не адхінуць -
Мераў усё адным спатканнем,
Каб у вочы ёй,  зірнуць.

Вецер змоўк... уздыхнуўшы змене,
Месяц зазірнуў у акно:
Дзве Душы - свечка...варэнне...
Пілі прошласці віно...

    Перевёл Максим Троянович