Нас обіймало щастя, падаючи з неба...
(скажи, ти бачив Персеїд парад?!)
Підставивши плече під зорепад,
Печалі змивши, я молилася за тебе.
...Залоскотало твоє ніжне слово тіло.
Не переймайся: видужала вже…
Лише душа себе не береже,
Жура ячить, а так нічого б не боліло.
Так, стереже мене вона на перепутті.
Зцілю її, повір, бо лікар час.
Ходім удвох: нехай тепер він нас
Лікує разом, щоб зрослось в майбутнім .
Ми віримо: лише разом нам квітувати!
Твоє єство з моїм переплелось.
Забудем зло, що в світі набулось.
Не треба нам шукати винуватих!