http://www.stihi.ru/2018/08/12/7177
Разрухой давняя тревога
Вплывает в полустёртый сон –
Чудес волшебных колесо
Вновь мимо моего порога…
В пик безысходности безмерной
Подсолнух плачет у двора –
Была расхристана пора,
Когда с пути сбивалась Вера…
Там всё затянуто лускою,
Где рифмы ищет графоман…
И не спасает талисман,
Когда не ведаешь покоя…
Но все проходят катаклизмы –
И ныне я, не будь плоха,
Поудаляю из стиха
Осколки драмы и трагизма.
Из-под руки на Солнце гляну –
Ведут дорожки в Небо прямо…
Оригинал
Колишня руйнівна тривога
Впливає в напівстертий сон -
І котить мрії колесо
Зворотно від мого порога...
Така похмура безнадійність,
Що сонях плаче у дворі -
О цій розчавленій порі
Є Вірі схибить імовірність...
Буття вкривається лускою,
Де рим шукає графоман...
І не рятує талісман -
Кордони зрушено спокою...
Але минають катаклізми -
Одержать й нині відкоша...
І повизбирую з вірша
Всі скалки драми та трагізму...
Дивлюсь на Сонце з-під руки -
Прямують в Небо хідники...
Аватар - Вильям Генри, Англия