Одвiчне

Анатолий Павленко
•  •  •
       Про себе  … і  не  тільки.

Й  обережно  з  постелі
встаю  вранці  я  ніби  то,
А  здається:  з-під  ніг  моїх 
землю  кимось  вже  вибито.

Тиск  і  слабкість 
свою  вікову  роблять  справу,
Хоча  хто  їх  просив, 
хто  їм  дав  на  це  право…

А  жага  до  життя 
переможними  рухами
Земну  виконать  місію 
Мої  сили  роздмухує.