Я ж тебя выстругал, боже,
Из самого ценного дерева!
Я ж воронным пером усы тебе рисовал!
Я ж тебе, боже, повесил бусы до самого чрева!
Жену свою самую сладкую на ночь тебе дарил!
Я ж тебе, боже, с утра бил в бубен священный!
Я не стругал себе бога не из каких больше дров!
Я ж тебе в ноздри сережку!
Чтоб не светил ты мне пупом,
Я золотые застежки откуда-то отпорол!
Я ж тебе - зуб акулы! Я же - рога марала!
Я же просил тебя, боже, чтоб защитил мой чум!
Земли мои отняли...Дети поумирали...
Я же просил тебя, боже. Разве не слышал ты?
Кровью моей насыщены мои кедровые звезды.
Ветер моей свободы плюнул в мое лицо.
Ты думал, что мы несчастные, ты думал, что мы тунгусы,
Что мы ко всему привыкли, что выдержим это все?!
Я был готов бить поклоны у тебя под ногами,
а ты отдал земли мои на поруганье врагов.
Может, напрасно в поклоне люди перед богами?
Может, иной раз бить нужно своих богов?
Может, иной раз бросать их нужно было бы в пламя?
Где ж мои земли? ... дети? ... жена моя?
Кровью лучших оленей я мазал твои уста!
Так вот она , где благодарность, нет ее у тебя!
Так на ж тебе, на ж тебе,на!!!
Оригинал:
ТУНГУСЬКИЙ БОГ
Я ж тебе вистругав, боже,
З такого смаглявого дерева!
Я ж вороною пір’їнкою вуса тобі малював!
Я ж тобі, боже, повісив буси до самого черева!
Жінку свою найсолодшу на ніч тобі дарував!
Я ж тобі, боже, щоранку бив у священний бубон!
Я ж не стругав собі бога більше ні з яких дров!
Я ж тобі в ніздрі сережку!
Щоб ти не світив мені пупом,
Я ж золоті пацьорки звідси ось відпоров!
Я ж тобі — зуб акули! Я ж тобі — роги марала!
Я ж просив тебе, боже, щоб ти захистив мій чум!
Землі мої віднято… Діти мої повмирали…
Я ж просив тебе, боже. Ти мене, боже, не чув?
Зорі мої кедрові кров’ю моєю нагусли.
Вітер моєї свободи плюнув мені в лице.
Ти думав, як ми нещасні, ти думав, як ми тунгуси,
То ми вже до всього звикли, то видержим вже і це?!
Я ж був ладен валятись тебе тут під ногами,
а ти віддав мою землю на глум моїх ворогів!
Може, клячать даремно люди перед богами?
Може, іноді треба бити своїх богів?
Може, іноді варто кидати їх у полум’я?
Де ж мої землі… і діти… і найсолодша жона?
Я ж тобі губи мазав кров’ю найкращого оленя!
А ти мені так віддячив?!
Так на ж тобі, на тобі, на!!!