Я більше тебе не бачу,
І зізнань тобі не кажу.
Моє серце від болю плаче,
Навіщо я на світі живу?
Навіщо тепер вже світанки?
І зірки і веселка мені?
Не бачу тебе я з ранку,
І без тебе проходять дні.
Навіщо нові мені міста?
Та інші мені села?
Твоя любов була так чиста,
Як любов дитини була.
Любові інший такий не буває
На нашій планеті, на жаль.
Моя душа тебе не забуває,
І панує в ній знову печаль.
Я більше тебе не чую,
Вже багато днів і ночей.
Повертайся! Тебе люблю я!
Ти найкраща серед людей!
© Юрій Тарасов.