Коли краса квітучою весною
Заполонить і мозок і свідомість,
Перетворюся я на гомін:
Річок, пташок, дощів та громів.
Перетворюся я на тишу,
Мовчазну крихітну билинку,
Котру, немов дитя колише
Легенькій вітер над стежинкою.
Перетворюся я на пісню
І полечу дзвінкоголосо
Понад струмком, понад узліссям,
І понад річкою глибокою.
Здіймуся високо у небо,
Й перетворюся в жайворонка.
А більшого мені не треба,
Щоб бачить землю й бачить сонце.
Красу моєї України,
Її весну, її початок,
Гаї зелені солов’їні,
Криниці рідні, рідні хати.
Уквітчана в весняні барви,
Велична вільна та ЄДИНА!
Ні! - Не здолати, не загарбати
Мою Красуню – Україну!!!