Минуло літ десять відтоді,
Радгосп багатів, розквітав,
Госпрозрахунок заводив,
Тепер вже насінницьким став.
Директором був тоді Шейко,
Добром пам`ятають і нині.
Підняв виробництво помітно,
Відомий був всій Україні.
У жахи під час голокосту
Людей він від голоду спас,
Він рішення прийняв непросте,
Створив свій продуктів запас.
Повірить було неможливо,
Їдальня робочих кормила.
Репресій пізнав він жахливих,
Бо влада йому не простила.
А річка тече Арбузинка,
З водою час хутко збігає,
Прогрес тут давно не в новинку,
Агрономія зростає.
Дитячий садочок, лікарня,
Клуб, школа, будинки житлові,
Минула епоха вчорашня -
Комбайни, машини чудові.
Культура піднялась в селі,
Повеселішало життя,
Гуртки, концерти, вечори,
Кіно, навіть футбольна гра.
І люди, якось посвітліли,
Іншою молодь підросла,
Посмішки щирі заіскрились,
Ентузіазм в очах заграв.
Учасник виставок беззмінно,
Призер в Москві, ВДНГа,
Агрономія достоменно
Росла, та почалась війна.