Ти повінчав з недоленькою злою,
Всі почуття, з мовчанням розмовляю,
Я майже подружилася з журбою,
І більш нічого, більш нічого не чекаю.
Потрібно було лиш одне, лиш слово,
Щоб щастя птахою витало у повітрі,
Щоб розірвалось це мовчання коло,
Життя-хвилини складуються з миті.