Обвітрилась і сліз останніх сіль,
Я вже не плачу, не іду до тебе,
Бо знаю, що не мій, ніколи ти не будеш мій,
Лиш об одном благаю так далеке небо.
Щоб крізь рока несло немов в долонях,
Щоб берегло на важких цих шляхах,
Щоб дало все найкращєє тобі, усе заповня
Вщерть, вщерть добром і повтікав весь жах.
Я вірю у буття земного раю,
Нехай твоїм цей рай назавжди буде,
Хоч ти не мій але тебе душей кохаю,
Молюсь за тебе деб ні була, усюди.