Ян Таировский. Листая Золотую розу. Рус. Бел

Максим Троянович
«Буона джиорно!
«Буона джиорно!» –
Вот фраза, звучащая,
Словно валторна.
Я с миром здороваюсь
Фразой певучей –
И, кажется, нет уже
Вроде бы лучшей.
Мне слышится в звуках
Мотив богословский.
Слова эти с детства
Любил Паустовский.
Я их повторяю,
Как будто колдую,
Листая ту «Розу»
Его золотую,
В которой любезно
Старик-звездочёт
С Земли на Луну
Унестись нас зовёт.
И я полюбил
Этот возглас
Бесспорно!
«Буона джиорно!
Буона джиорно!»

Гартаючы Залатую ружу

"Буона джыорно!
"Буона джыорно!" -
Вось фраза, якая гучыць,
як валторна.
Я са светам вітаюся
Фразай пявучай -
І, здаецца, няма ўжо
Быццам бы лепшай.
Мне чуецца ў гуках
Матыў багаслоўскі.
Бо словы з дзяцінства
Любіў Паўстоўскі.
Я іх паўтараю,
Як быццам чарую,
Гартаючы  "Ружу"
Яго залатую,
У якой ласкава
Стары - астролаг
З Зямлі на Месяц
Панесціся нас кліча вечна.
І я пакахаў
Гэты вокліч
Бясспрэчна!
"Буона джыорно!
Буона джыорно!"

   Перевод на белорусский язык Максима Троянович