Так рідко разом плачем і радієм,
Батьки похилі - не ідіть від нас,
Даруйте словом вас, теплом зігріти,
Не йдіть, не йдіть, хоча піти вже час.
Так рідко слухаєм стару промову,
Не вчимося на ваших помилках,
Так рідко, рідко посмішку ми бачимо чудову,
Вогнище, що палає в люблячих очах.
Ніколи разом вже ми не співаєм,
А нам співати б гучно, до небес,
І все частіше в самоті лишаєм,
Колись нам добре було з вами, зараз без...
Так рідко разом плачем і радієм,
Так рідко але любите ви нас,
Даруйте словом вас, теплом зігрієм,
Не уходьте, не ідіть, хоча піти вже час.