Ранок. Ліс.
Тільки тиша і спокій…
Ще все спить.
Лиш самотньо шепоче струмок,
Переносячи вдалеч міріади думок.
Прокинеться сонце поволі,
Небокрай розфарбує.
Невгамовний митець
Кожен день невтомимо по небу мандрує
І кожен день неповторний малює сюжет.
Із сонцем прокинеться все:
І птахи, і дерева, і квіти, і трави.
Роса заблищить мов кришталь…
Раптом пташка вранішня голос подасть,
Ніжним голосом прорізавши тишу.
Холод вранішній, вранішня свіжість…
У світі маленькому цьому панує одне лиш –
Природи краса!