Наближається Київська осінь.
Листям пожовклим опадають дні.
Закохані зорі,
бісером купаються у Дніпрі,
їх поглинають Дніпровські хвилі золоті.
Вечір сяє, любуюсь,
серце щемить знову й знов,
проливає у відповідь й свою любов.
Зграя мрій бере у свій полон.
Вогнями різнобарвними
відблиски у воді,
неначе вогники казкові чарівні.
Миром віє над ним говіркий вітерець,
як Слави його пречудовий Вінець.
Відчуваю Його Святого, Величного і
водночас простого,
людського, свого рідного,
вересневого з відчутною вже
прохолодою мінливої течії.
Дніпра краса у Віках невмируща,
силою своєю могутня.
Дніпро, оспіваний Великим Тарасом,
Український Часовий,
на Варті Миру, Добра та Щастя,
захистить та відведе від нас
усі напасті.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg