Колись життю було і світу мало,
Усе собі, собі гребло а іншому не дало,
І як свиня все рилом б*є і жре,
А потім, потім мре, він швидко мре.
Чи варто було так свій коротати вік,
А може ти душею до всього ж бо звик?
До того щоб образити, зганьбити,
А життя це лише подих, це лиш мить.
У небі є найкращєє життя,
Але свиню у пекло шле суддя!