Я видаляю із спогадів все що було,
Все що вселяло надію і з ліва нестерпно пекло...
Все, що здавалося буде тепер назавжди
І відпускаю усіх, що хотіли піти .
Поруч залишу тільки самотню печаль,
До мого серця вже не знайдеш ти ключа.
Я відчуваю холод своїх думок
І забуваю все ,що створили у двох.
Серед ілюзій і мрій розчинився наш світ,
Пише з останніх сил свій сумний заповіт,
Кожне людське почуття, що здавалось без меж...
Ти не зумів покохати... і я тебе теж.