Кр зь час кладе в простягнен долон

Людмила Дубищева
Крізь час кладе в простягнені долоні,
Мале бажання: хай ще сонце гріє;
Долоні мої кращім, майже, повні,
І серденько моє від щастя, щастя мліє.

А навкруги життя безмежний простір,
А навкруги розквітло все, палає,
А навкруги веселий птахів гомін,
А навкруги повітря поклик здогоняє.

Долоні мої кращім, майже, повні,
Тс, що я мріяла колись завзято:
Із радістью дивлюсь на гай, садки, пташиний гомін;
Все у житті буває кращім, вірю свято.