БУВАЄ МИТЬ ЯКОГОСЬ ПОТРЯСІННЯ...
Лiна Василівна Костенко [1930]
Буває мить якогось потрясіння:
побачеш світ, як вперше у житті.
Звичайна хмара, сіра і осіння,
пропише раптом барви золоті.
Стоїш, як стогін, під склепінням казки.
Душа прозріє всесвітом очей.
Кричить гілля. З облич спадають маски.
Зі всього світить суть усіх речей.
І до віків благенька приналежність
переростає в сяйво голубе.
Прямим проломом пам'яті в безмежність
уже аж звідти згадуєш себе.
БЫВАЕТ МИГ ТАКОГО ПОТРЯСЕНЬЯ...
Перевод стихотворения Лины Костенко
Бывает миг такого потрясенья:
увидишь мир, как испокон веков.
В обычной туче, серой и осенней,
добавится вдруг золотых мазков.
Стоишь, как стон, под сводом дивной сказки.
Душа очами мирозданья зрит.
И ветвь кричит, и с лиц спадают маски,
и отовсюду суть вещей сквозит.
И к вечности худая принадлежность
перерастёт в сияние небес.
Прямым проломом памяти в безбрежность,
и аж оттуда вспомнишь о себе.
30 августа 2018 года