Закохана осінь щось травам шепоче,
Про щось потаємне повідати хоче.
Мабуть, що закохана щиро вона:
Із вітром весела, без нього - сумна!
Свої кращі шати на себе оділа
І золотом сяючим ліс нарядила,
Дарунками щедрими вкрила поля,
У фарбах яскравих квітує земля.
Закохана осінь по місту гуляє,
І ніжну мелодію щастя співає...