Я серед тисячі комет знайду твій слід –
Бо може там, у морі невимовних слів,
Які думками посилаєм ми, знайду твої
Забутті та й заточені в брехні
У крихтах співу колискових, лунають почуття сирі -
І ти шукаєш погляд, що блукав ночами у вісні
Страшний кошмар, що нісся в космосі, де не вітри
Заносять тіло в круговій та дивні паралелі і мости
Ти іншим був усе своє життя –
Радів ти сонцю, небу і вітрам,
Неначе був завжди малям,
Що бачить все по іншому, не так як я
Кажи що хочеш, не вірю більше у твої слова –
Щодня і щохвилини із твоїх губ пророчила брехня.
А пам’ятаєш, як божився, що то в останній раз?
Як шкода. Одного дня ти витратив останній шанс.
Ні крихти віри в тебе. Бо правда у тобі мертва;.