Я кохаю тебе...
Без всіляких причин.
Просто - просто...
Темний всесвіт без тебе - то купа далеких зірок,
що нагадує серцю у юності втрачений острів,
де одна тільки мрія і мала хоч шанси на крок.
Я кохаю тебе...
У травневім раю, і в негоду
посивілого грудня, що крутить старечі кістки.
Все навколо - то мить, що чекає на вічную вроду,
із якою ти встала на щастя земного містки.
Я кохаю тебе...
У безглуздій юрбі, й наодинці
серед ще не прочитаних в ритмі буденнім книжок,
де загублені душі вмирають на кожній сторінці,
бо не в силах змінити прописаний автором рок.
Я кохаю тебе...
У веселощах прози і рими
передбачених ранків, що плавляться з теплих ночей
обережного світу, де ті можуть стати не тими,
і забути навіки, як щастя ляга на плече.
Я кохаю тебе...
Може, й трохи не так...не з пелюшок,
але це вже до скону...до тих найостаннішіх днів,
що в букети плетуть незів’ялі закохані душі,
передбачені Словом в мільйонах небачених слів.