Сонце сходить із Заходу,
ніби маяк сьогодення.
Вдіті навиворіт фатуми –
кратери мого натхнення.
Сіллю приправлене бачення,
реальність вхопила в обійми.
Шукаю думкам призначення.
Вмиваю любов’ю війни.
В закриті моря пробачення
впадають небесні потоки,
комусь Там немає значення
чи віри у всіх глибокі.
Приймаючи святість хрещення,
дезинфікують душу.
А я же вартую зречення
і обираю сушу.
Бо совість – ціна натхнення,
і моя дорога – в правду.
Солений маяк сьогодення
на вашу чекає зраду.
(c) Аліна Звіздецька
The Sun goes up from the West -
like a lighthouse of today,
the fatalities worn inside out
carry my inspiration into the craters.
My vision is spiced up by salt -
in the arms of reality,
I look for a place for my thoughts,
Washing with love the war's gravity.
The celestial streams fall into the
closed sea of forgiveness -
someone above doesn't care
whether the faith is deep enough.
When you accept the sanctity of christening -
you get your soul desinfected,
But I choose the earth,
although I'm worth the world being rejected.
Since the conscience is the price of inspiration,
and I walk the path of the truth,
the salty lighthouse of today
awaits for your traitors' truce.
(c) Аліна Звіздецька translated by Maryna Tchianova