Подзвiн

Наталка Змиивна
Я йшла.
І подзвін над стежкою розливався.
І раптом мені забажалось
Також перетворитись на дзвін.
Хода потрапила в ритм.
Мій сарафан коливався.
І я лунала так само,
Як в небі сміявся він.

Лунати, дзвеніти, співати,
Стати прозорим звуком,
Стати просторим сяйвом,
Вийти за межі меж...
Линуть над лісом, плисти
Над річкою і повз луки...
Бути буденним дивом.
І собою, авжеж.

1.09.18