В тихий вечір гасне сонце
та ховаэться за обрій,
а мені ще й зараз сниться
сорок сьомий рік голодний.
Гарбузи та буряки,
рідко затірка й галушки,
вони добрі вже такі,
якби ще смачної юшки.
Всі роки пережили,
залишилися живими,
інші в вічність відійшли,
не зуміли бути з нами.
А сьогодні все це є,
є у хаті й біля хати,
тільки менше все стає
від життя щось краще мати.