Якось брат, став мЕне докоряти,
( Знаючи про те, що я баптист),
Мол я не шаную Божу матір,
не ікони, не тримаю піст.
Дав йомУ я відповідь докладну,
Про ікони, піст, а на важке,
Запитання про Христову матір,
Відповів я братові таке :
Ти про мене думаєш так марно,
І душею я не покривлю,
Відповівши, що я Божу матір,
Дуже поважаю і люблю.
А різдво її я не святкую,
Чи успіння, введення у храм,
Це томУ, що Біблію шаную,
А вона про це, не каже нам.
В молитвАх до неї не звертаюсь,
Не прошУ пробачити провин,
Це томУ, що перед Богом, знаю,
Посередник є у нас Один.*
Але перед нею на коліна
стану, і завжди хвалу віддам,
За народження такого Сина,
Що спасіння всім дарує нам.
Бо, як в світ через непослух Єви,
Смерть і гріх, для нас людей ввійшли,
Так ми через послух приснодіви,**
У Христі спасіння набулИ.
Я тут приснодіва, Божа матір,
Зву Марію так, як кличеш ти,
Але ж у Ісуса були браття,
Ну а Богом був Христос завждИ.
ТОму так її не називаю,
Хоч вона для мЕне є свята,
І належним чином прославляю,
Я Марію, на Різдво Христа.
І її вважаю за блаженну,
Як пророкувала те сама,
Серед всіх жінок благословенну,
Першу у віках, між усіма.
Але не творити треба культа,
Нам з Марії, папи, чи святих,
Щоб у поклонінні ми Ісуса,
Зовсім не згубили серед них.
*Тільки Христос
**Приснодіва – вічна діва.