Я живу в незалежності. Від щастя й добробуту.
Від надіі на світле майбутнє. Така самостійна!
І на старості літ незалежна від спокою -
кожен день в виживанні гіркий і стихійний.
Я рахую ті гроші, що я заробила.
То пенсія зветься!
І прожити на неі достойно я можу
цілих три
самостійніі днини! А потім - до джерельця.
Воду пити. Бо що іще треба старим?
Молоді мають силу і втікають,
як можуть
у краіни, що дуже залежні від всього.
Безкоштовно медичну дадуть допомогу
і не лишать вмирати тебе на дорозі.
Де ти знаєш, що в скрутну і чорну годину
нагодують, і словом надіі окрилять.
Бо хоч ти тут чужий - та ти божа дитина.
Ось де вітер по курсу у мріі вітрила.
Тут ти будеш залежний. Робота й робота.
І п'ять тижнів вакансу оплатять тобі.
Кожна жабка своє вихваляє болото.
Та до рідного мого не знайдеш чобіт,
щоб його перейти. Так засмокче блудливо,
насміхаючись з борсань твоіх
у багні.
Не чекай милостивого доброго дива.
Незалежно і гордо конати мені!
Я живу в незалежності... Свято й паради
відмічають терпіння народного силу.
А Шевченко у віршах ніколи не зрадив...
...і село вже напевно ізнов погоріло...
24 серпня 2018 р