Іду додому біля річки,
там, де туман густий сідає,
а наша річка ніби стрічка
його за вітром проганяє.
Там я колись за очеретом
зірвав три лілії в воді,
і їх приніс подарувати
одній дівчині, Лілії.
Весь час приносив до села,
та біля клубу залишав,
вона із іншого була
та дарувати як не знав.
Часи проходили невпинно,
трава була вся в інеї,
давно не видно павутиння
замерзли в річці лілії.
А та чарівна Лілія.
що в іншому жила селі
навіть не знала імені,
хто рвав для неї лілії.