до речі сонце не світить вічно.
до речі мир не буває завжди.
до речі сміх на твоїм обличчі
не приховає від мене правди.
чи прокидатись уранці разом,
чи засинати в пітьмі світанків,
чи пити віскі й глушити джазом
болючу відстань у сотні ранків,
чи дочекатись тебе безслівно,
чи утопити себе між пляшок,
чи закохатись в тебе сумлінно
і на раменах зцілИть мурашок
буває часто, що хочеш вмерти.
буває часто, що слів бракує.
буває часто болить відверто
те, що в життя твоє хтось крокує.
колись згорять усі зорі й небо,
колись пробачить весь Всесвіт людям,
колись не будеш мені так треба -
але допоки згоряю в грудях
цілуй мій слід у собі на прощання,
бо скоро скІнчиться все й не буде
могО у твОє плече зітхання
і спопеляться навіки груди.