співай осІнню листя заметіль по нотах,
гарячково пролий у душу краплі смутку-прохолоди,
надай душі свободу діяти, як хоче,
в краю, де ґрати для обмежень,
збери крижин останнії листки у кошик пам'яті
й забудь у лісі звершень різних на пропадок,
верни душі метілі почуттів,
увібрані добром і щастям в шовку яснім,
що ллється днями радощів взаємних
в закоханих очах твоїх,
мій любий