Ніч, Лазурне, берег, море,
хвилі, хмари і пісок,
лежаків високі гори,
дує вітер у висок.
Двоє на безлюднім пляжі,
ліхтарі і вже дощить,
парасолі мовби стражі…
Ось вона – кохання мить!
Третя вже година ночі,
з неба капає вода.
Спати ще поет не хоче,
музу марно вигляда…
Може берегом русалка
враз назустріч пробіжить –
зачарує діда й палко
подарує щастя мить!
Не з твоїм везінням, діду,
тих русалок визирать.
Написав щось там для виду,
вже четверта – нумо спать!
10.09.2018