VI. Дойдіте до св’ятості
Не переживайте за свої книги і дітей, якщо вони відокремились і живуть самостійно: несучих в своїх структурах еволюції світу і свого рівня не мине свій шлях в припливах і відпливах думки, духу і буття.
Говорю: як відкрилось душі вище, так людина піде в обертаннях вищого і нижчого, поневолюючись часовими ритмами, чи ні.
Так піднімаються і опускаються книги-сліди, періодами знаходячи відгуки в спорідненому; люди мовлять про часткове: що кожна книга має долю.
Люди бояться говорити про головне — про себе, про свою душу, відчуваючи, що в недовершеному житті дещо в людях непідконтрольне їм: невільно випромінюється і сприймається, вчеплюється і придушує їх самих; необхідно остерігатися жорстоких закріпачень своєї душі і мозку від їх уявлень і гіпнозу, що затягує.
Тому, що є незакріпачене майбутнє і єсть долі людей у відповідностях природі; єсть високий дух і бачення ним майбутнього, управління майбутнім; і єсть весь світ — невірно зорієнтований.
Весь світ мучиться без високого духу,— світ без бачення-чуття майбутнього.
Правильно — мати духовне знання подолання себе попереднього для подолання ритмів і бар'єрів при сходженні.
Правильно — знати рівень кожної записаної книги і природних відповідностей; вірність — щоб вела до людини-бога.
Політики в цьому ні при чім, вони підвищуються самообдуренням, ненасправді,— не дякуючи своєму вищому дарові, сходженню в духові, самовдосконаленню
своєї організації і впорядкуванню світу духом і знанням; будучи залишені крісел і гіпнозу місць — зовсім жалюгідні.
Неправильно — вимагати «нової психології», «нового мислення», «нових суспільних відношень», не сказавши людям про низькоінформаційний гіпноз і психічні машини, що склались і не дають людям змінитись, про природу гіпнозу цього, його збудження, хто може справлятися з ним і як справлятися.
Це найперше в ділі — сказати про цей гіпноз, навчити невільників позбавлятися розбещення, що накопичується, очистити їх від програмацій для вищого світогляду. Раніше така робота підмінялась переведенням країни у війну, в біди.
Якщо не сказати — продовжуватиметься війна, нижчий шлях регулювання.
Носії геніїв можуть іти проти хвороби усіх до вищого шляху.
Єсть духовні знання вищих стосунків, здержування безуму; до найвищих мало хто прийшов.
Не траться на подолання інертності — суспільної, літературної, політичної — все одно, це один рівень енергоінформацій природи,— поведешся — і наберешся, невільно станеш бездарним в загальній посередності і гіпнозі-паралічові людей в наростаючій всеодинаковості життя; в природі за цим — безпристрасні відповідності; подолай себе — дійди до святості.
Вмісти все — і останься вільним.
Грудень 1987 р.
VII. Текучість твоя
Центруй висхідне; стань сонцем духу.
Відринь духом гіпноз світу і не являйся, підніми світові надра до любові, народи в духові — або тебе перекинуть і наречуть: політиком, або гірше — літератором.
З відходом найвищого приходять біди,— залиши про держання світу.
Багатодовершеному невірно об'являтися: невірно давати ім'я записаному.
Ведення текучості людини далі вище — іншими диханнями людино-богів.
Березень 1988 р.
VIII. Пісня в польоті
Європейці в розпиленості думки в бік матерії часто задовільнялися сирівцем-пливуном на цьому запущеному "огороді".
Отже, впродовж століть (насправді – МОЖЛИВОСТІ у ВІЧНОСТІ) отримували загнивання думки, жахливо заплутаної, і відпадання від прямоти цільною духу, який в єднанні з Небесним Духом.
Думка всього світу, привита європейською наукою про матеріальний свіг, пахне некерованим плавуном. що самозноснться: все далі від Бога, і має часове ім'я цивілізапії, кінцевості.
Отже, гниль атмосфери їхньої є їхньою радістю, в ній вони є дійсні мастаки – і не знаюгь, що інші не хочуть захворіти, ну не хочуть здорові заразитись - і все. Ні для чого це керованим Духом в їхній практиці єднання молитви і богомислення.
Один письменник, що не мав чистого верха, мусив з безвладного духом генія визнати Європу могильними плитами і цілувати їх з вдячністю. Чоловік вискочив з безодні завдякн цвинтареві Європи...
А сотні мільйонів душ не прагнуть, не хочуть і не знають, як вилізти. Ще каліки в Тройці і холуї, а - "Не хочу!"
Отже, мислення не навчене на практиці переходити в здорову, все більш животворну цільність. Це не є справою теорії, а лише практики: єднання одухотворенного мислення з одухотвореним серцем (в рівновазі!) в одну цільність в духові внутрішньої людини.(Так, як в практиці святих).
Здорова, гармонійно зцілена, і звернена до вищої досконалості – піднімається душа Св.Духом в правильному творенні, до живішої єдності, до Живоначальної Пресвятої Тройці.
Священник Павло Флоренський кількома рядками слів прояснив неможливість механічно матеріальної Європи і її намагань заставити Бога дати інтелектуальне пояснення істини і світу.
Як видно навіть по думці, Бог, щоб не творити роботів, дав свободу, а самочинно хворі однобокістю вчені відкинулись від любові Небесної і – суха скукотища, яма розпаду.
Як видно, в нескінченній Божій Любові всі мислячі полегшено усміхнуться,
Мислителі, митники і філософи князя світу цього мають відстати, з погляду безпеки їхньої, від провідника Духу, шо являє силу Животворної Пресвятої Тройці.
А хто практикою віруючий і вже випробуваний Богом, і знає місце і джерело слова кожного, нехай запитає владного Духа про мене по духу своєму.
1998 р.
IX. Океан Божої Матері і Христа
Говорю тільки про те, що добре знаю, що дав Бог сягнути ділом і словом.
Святі бачили духом з Духом Святим, але є у мені бачення краще і, можливо, перспективніше – бачення словом… З практики моєї говорю, сказали б – духовної, проте, точніше – художньо-церковної.
В чім річ?
Унікальне, єдино неповторне ( в любові) місце – цільно-свідоме – після Баха і Моцарта – моє: нероздільність творчості і життя на церковне і світське. Решта не закидала провалля між світським і церковним. І тому не вигодувала кров’ю свойого життя і творчості нових, майбутніх людей.
Матері Божій і Христу завдяки це відбулося.
Не руйнуйте новий океан – океан Божої Матері і Христа, цільність настарану Ними, точніше – Ними зі мною.
Полюбіте наскільки зможете і як зможете ваш вихід в океан Богоматері і Христа.
Недосконала поки ще моя любов,– я є художник, звісно – не ангел. Проте художність, як вказано Ними, бачить, бачить тепер, і це є щастя.
Серце в любові співа: не посоромив Христос ні одного, хто всі надії поклав на Христа, - ось слову Його неможливо нічого заперечити, як Він і сказав на Землі.
15.11.2010 р.
(Завершення трактату "ТРИВАННЯ ЗАПОВІТУ" з першої книги "Деміург"*).
* - незалежний майстер (у вузькому значенні).
“Зло неискоренимо общественными институтами, усилиями любой власти.
Своей Кровью и Телом Своим, которых мы причащаемся, Он дает нам силы в борьбе со злом, к очищению сердец наших...
Вот почему Он для нас единственный Святой Вождь.»
Святитель Лука, архиепископ-хирург гениальный (Войно-Ясенецкий), возлюбленный.