П*ю чай з лавандою, тобі подобається, любий?
Мені то ні, але якщо бажаєш - розмовляй,
Чому сьогодні з ранку ти за склянкой чаю сумний?
Розповіси все, що в душі, без жалю відчинняй.
Я вислухаю, чай з лавандой п*ю, мовчу,
Невже вважаєш ти, що це в житті важливо?,
Промову вислухай мовчазную мою,
Ти створений природою, ти Богом створений вродливо.
Усе найкраще на твоєм шляху:
Батьки живі, здоров ти, дуже вумний,
І хтось любов*ю відженає всю лиху,
Це янгол є святий, але він зараз сумний.
Тому, що посміхатись ти забув,
Тому, що не радієш теплу сонця.
Тому, що кращєє сьогодні не відчув,
Тому, що важливішим це тобі здається.
Що є лиш мить, що піде в небуття,
Що через час забудеш, навіть не згадаєш,
А в мене у душі маленьке каяття.
Що у журбі хвилиному добро ніколи не впізнаєш.
П*ю чай з лавандою, тобі подобається, любий?
Посміхнися і не будь занадто по порожньому питанню сумний!