Люди не пишуть, що стає ще гірше,
Що жоден не чує, повага зника,
Що все тут придбається, шкода, все грішми,
І лиш самота серед люду блука.
Пробач мені Боже, я теж вже змовкаю,
і поклик гучний вже не чути, це тиша,
І я як вони краще вже не шукаю,
І вже позмінила сенс, напрямок вірша.
***
То корочить життя, ні, дивись долі в очі,
Нехай пісня лунає, нехай чують усі.
Хай у день має силу, також лине у ночі,
Просинається світ, хоч зірки ще рясні.
Буду краще писати, тим повстане святиня,
Через час може зникну але живий вірш,
Він дарує все добре, це так, без сумління,
Буде кращім життя, ні, не стане ще гірш.