паркетні дошки скриплять мінором
твоє волосся рожеве між вітру
нас розлучає господь терором
він вириває в анфас палітру
букет бузку бірюзовий блазень
тримаєш руку мою міцніше
вразливий ворог веснЯних вражень
шепоче в вухо «кохай гучніше»
кохай відразою тінню словом
кохай тендітно ласкаво лагідно
бо часу мало - усе тимчасово
кохай сердечно жагуче жадібно.