Я, милий, твоя навсігди дощовиця,
У дні коли поруч немає
тебе, моя радість, як завше годиться,
я просто тихенько вмираю.
Щоночі я плачу про тебе, о леле,
Жалкую, до Бога впадаю.
Чекаю на тебе в неділю зелену,
Чекаю у вечір різдвяний.
Я всіх прохожалих про тебе питаю,
Аж серце спалахує в грудях,
коли твою постать я бачу десь далі,
та тілько не ти то – хтось другий...
Не ти...певно другий сміється над мною,
кудись ідучи прохожалий...
Слізьми я втоплюся й помру молодою,
чи я тебе стріну, питаю?
15.09.18.