Колодязь на подвір"ї з джерельною водою,
добробут в теплій хаті і мама йде ходою...
так легко та повільно, панує мирна тиша,
садиба біля хати, повітря знову свіже.
Ним дихаєш...повільно ростуть на спині крила,
І бутім-то лелека я в небо полетіла.
Життя як тая казка,знов випрямляю крила,
моєї мами ласка...все так, як я хотіла...
Вже гради не стріляють і люди всі живії.
Та враз скінчилась казка,злий вітер з гір повіяв.
Руйнують мирні хати та ворожнечу сіють,
Йде знову брат на брата,вітри у полі виють.
У чому ж винуваті? Ми так життя любили.
То ж де поділась хата? Знов свіжая могила...