Портрет твій – наче оберіг,
Тому на пам’ять і зберіг,
Але свій гріх не відмолив,
За те, що й інших я любив…
Свою провину – визнаю
Та не зустрітись нам в раю.
На жаль, і зараз я грішу
Та про одне лише прошу:
Частинку світлої душі
Для мене, люба, залиши
І нотки смутку та журби
Підуть із серця на завжди.
Хоча я гріх – не відмолив
Та все життя тебе любив.
Портрет твій – наче оберіг,
Тому і все життя беріг!
17.08.2018