Знову дощ і знову вітер,
виє, стогне за вікном,
гірше всього в цьому світі
йти до школи під дощем.
Не вщухає дощ і вітер,
ноги чавкають в багні,
йдуть до школи малі діти,
що не вмерли на війні.
Мокрі чоботи та шапка,
мокрі руки та спина,
В лісосмузі лише стежка,
що до школи пролягла.
В класі тирса на підлозі,
з неї пил іде стовпом,
хто вже в школі, хто в дорозі,
може сам, або гуртом.
З класу тягне їдким потом,
тягне запахом чобіт,
Коли ж буде та субота,
що б не чути той сморід