Коли у мене був юнацький дух,
читав книжки про юних партизан,
та збройний мав металобрухт
такий як, парабелум,вальтер та наган.
Щось викинув в ставок, а щось - в криницю,
а щось, директор школи відцібрав,
та тільки й зараз інколи ще сниться
моя "берета", що в міліцію віддав.
У мене залишилась лише одна зброя-
це в моїй ручці золоте перо,
воно завжди у мене у двобої,
на новий не закінчений урок.
Своє перо завжди несу з собою
і ним пишу все те,що всюди бачу,
а хтось у ньому визначає зброю,
яку можливо як і все, я втрачу.