Укр. Останн1й дзв1нок

Анатолий Ляпатинский
Останній дзвінок, та остання перерва,
а потім розходяться наші шляхи,
куди ж нас без виклику доля поверне?
можливо на довгі, безкрайні роки.
Поїхали ми, хто в село, хто у місто
а хто залишився в своєму селі,
я всім побажав, що б було небо чисте,
що б в кожного хліб був, завжди на столі.
Що б все було в хаті, і хліб і до хліба,
що б люди заможно жили на селі,
Що б всі жили мирно,у злагоді й дружбі,
та квіти у полі на радість цвіли.
Лише раз на рік, ми збираємось разом,
коли поминаємо рідних своїх,
шкода, що нас менше стає, час від часу,
далеких та близьких знайомих моїх.