Мені шкода своєї долі,
даремно втрачених років,
що жив на волі, як в невтолі
серед спустошених полів.
Позаростали бур"янами,
дороги де колись ходив,
а на подвір"ях одні ями
від старих хат, та погребів.
Немов пройшла Нечирста сила,
немов настав Мор для людей,
в селі будівлі зруйнуввали,
стоять без вікон та дверей.
Одне відлуння на тім місці
в гнітучій тиші бовванить,
навіть не бігають лисиці
лише в розваллях сич кричить.
не чути гавкння собаче,
не чути голос праотців,
лише в розваллях кіт бродячий
весь час шукає горобців.
А я лечу й весь час дивлюся
на сьогоденний краевид,
а потім Богу помолюся,
що б не заплакати навзрид.